Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 23.02.2018, 15:15
Пархомівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Краснокутської районної ради Харківської області

Меню сайту
Захист прав дитини
Національна дитяча гаряча лінія
Точний час

Чорнобиль

"Поріс чорнобилем Чорнобиль – бідою нашою поріс"

Документальний фільм «Секунды до катастрофы»

Ведучий    Впаде на землю зірка — Чорнобиль,
                   Гіркими стануть річки й озера,
                   Замість лісів залишиться лиш пил,
                   Лиш пустка, чорнота, химера.

                   Тому мій біль — Чорнобиль, бо тоді
                   Все людство апокаліпсис терпіло,
                   Та треба, і не тільки іноді,
                   Щоб горе світу, як своє боліло.

1-й учень Я — Зона. Чорнобильська зона. Скалічена, спотворена, непридатна до життя місцевість. 30 років тому я була щедрою врожайною землею, обраною нашими пращурами із часів Київської Русі. Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Вона ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили й ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.   

 

  2-й учень Я — біль, Чорний біль. Я народився з вибухом реактора в ніч з 25 на 26 квітня.                                                                                                                                 

 

Ведучий Болю! Тобі вже… років (називає). Чи не притупився ти?                                      

 

2-й учень Звичайний біль проходить, а я — особливий, чорнобильський, на все життя.        

 

Ведучий Ти приніс людям горе, страждання. Втратили життя землі й ріки, спустіли донедавна мальовничі села, поселилася скорбота в «мертвому місті» Прип’яті, радість покинула людей. Хто буде відповідати за кожне страждання дитини, за кожну сльозу матері, за кожну людську душу? Хто в цьому винен?                                                         

 

2-й учень Ви, люди! Ваші байдужість, легковажність, бездумність, безвідповідальність, некомпетентність — ось хто винен! Чорнобиль — важкий, болісний урок, і забути його неможливо.

 

3-й учень Я — Станція. Чорнобильська атомна. В мене гірка, як полин, слава. Але ж все починалося чудово у 1977 році. Саме до 60-річчя Великої жовтневої революції було увімкнено мій перший енергоблок, а в 1981 — уже третій. Із запуском четвертого моя потужність складала 4 мільйони кіловат, в березні 1986-го я зустріла велику комісію Міністерства енергетики, яка працювала над початком роботи п’ятого енергоблоку. Але не так сталося, як гадалося.                                                                                                

 

4-й учень (звертається до 2-го учня)  Я — Атом! Я — вбивця. Я став би на коліна перед своїми жертвами. Та не можу. Я колисав би тих скалічених мною діточок на своїх руках, та не вмію жаліти. Ніхто не знає, скількох я вбив. Цього не знаю навіть я сам.

Я — атом, колись я був мирним,
Мене розщепили колись,
А зараз я з болем настирним,
Розщеплюю душі наскрізь.                                                                                        Розкрилася скринька Пандори,
І вискочили промінці.
Цього не хотів я робити,
Однак, це не власно мені.                                                                                                          І той саркофаг над четвертим,
Сховати не в змозі мене,
Повірити важко в безсмертя,
Але ж я існую, я є!                                                                                                          

 

5-й учень Я — Радіація. Сама по собі — я безпечна. Адже кожна людина трішечки радіоактивна. Я можу бути спокійною протягом тисячоліть. Небезпечною ж буваю, коли людина штучно втручається в моє існування. І ось тоді мене не зупинити, бо я стаю нечутною, невидимою, недосяжною. Я не визнаю державних кордонів, мені байдуже, хто стане на моєму шляху.                                                                              

 

6-й учень Я — працівник Чорнобильської АЕС. Я був свідком того, як усе починалося. Ми бачили плоди своєї праці, і нас це ще більш надихало. Ми не могли навіть замислитися над тим, що ми побудували небезпеку для людства.                                                                

 

Ведучий Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.  Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС. Минув 30-й рік. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса.                                                                                                             

 

6-й учень Наш земний уклін, довічна вдячність усім, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, заради нас брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , а особливо тих, хто першим виконував свій громадянський обов’язок

 

Уч. 7 23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 осіб на дах машинного залу площею 500 квадратних метрів. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли перетворитися на бікфордів шнур.

 

Уч. 8  Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши У вируюче полум’я , у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч , не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

 

Уч. 9                    Збить треба пломінь! Зрізати назавше,

                            З ніг без жалю зіб’є, зупинить крок.

                            І ось він поруч, твердо ставши,

                            Мов стриж весняний, Віктор Кібенок.

 

Уч. 10                 Лейтенанти, хлопці непохитні,

                            Молоде, вогненне покоління.

                            Ви, як пам’ять у тривожнім світі,

                            Роду незнищенного коріння.

 

Уч. 11                 Першим важко, ви ж були найперші,

                            Із вогню та в полум’я шугали.

                            Не до подвигів і не до звершень –

                            Ви собою людство заступали.

 

Уч. 12 А вогонь все лютував, не вщухав. Коли на місце аварії прибув начальник пожежної частини майор Телятников, то побачена картина приголомшила його. Навколо було розбурхане море вогню, дим, кіптява. А найстрашніше – радіація.

 

Уч. 13  Відкритий реактор, а зверху над його смертоносним радіаційним диханням, на величезній висоті , приблизно 70 метрів, метушилися маленькі постаті. Майор піднявся на дах машинного залу. З тріском палала вся площина покрівлі. Навкруги, разом із вогнем вирував задушливий дим, киплячий бітум пропалював чоботи, розпеченими бризками осідав на одяг, в’їдався в шкіру…

 

Уч. 14        І пломінь збили! Тільки в прижмур хмуро

                   Побачив Віктор, наче у півсні:

                   Присівши вмить, провів сержант Тишура

                   Рукою по волоссю, що в огні.

                   І у Володі полум’я чимдалі

                   Все більш танцює в звужених очах…

 

Уч. 15  До 5-ї години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець. І величезний стовп диму, пилу, кіптяви відірвався від реактора і посунув по території України, Білорусії, Росії, сіючи за собою смертоносну радіацію. Ціною життя 28 пожежників було врятовано інші блоки АЕС, Київ, Україну та інші країни від страшної катастрофи. Із 28 пожежників шестеро загинуло.              

 

Уч. 16                 Із вогню у безсмертя, смерть поправши, ступили вони.

                            Та з такого вогню не виходив ніхто ще в житті,

                            Жити можна і в затінку – поринати в розквіття весни.

                            А вмирати доводиться перед людством – на видноті.

                            Закарбуйте, нащадки, полум’яні, немов смолоскип, імена.

 

Уч. 17 Віктор Кібенок, Володимир Правик, Микола Титенок, Василь Ігнатенко, Микола Ващук, Володимир Тищура. Вічна пам’ять і слава вам, низький уклін усім покійним нині від врятованого вами народу, від усього людства.

 

Хвилина мовчання.

 

Ведучий  Чорнобиль. Тепер це слово знає увесь світ.                                                           

 

18 учень Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять.

 

19 учень Це наш нестерпний біль.                                                                                     Звучить пісня І. Кармелюка «Город, которого нет».                                                     

 

20 учень

Ти відомий сьогодні кожному —
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип’ятською водою.

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе,
У якому ти жив сторіччі!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.

 

21 учень 26 квітня почався відлік біди Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом не відомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

 

Ведучий З нашого села на ліквідацію наслідків Чорнобильської АЕС було призвано    30 чоловік. Вони всі повернулися живими додому, але чи здоровими? Кожен учасник ліквідації отримав опромінювання, яке підірвало його здоров’я.                      

На нашій лінійці присутні гості: Стиценко І.М., Рушниченко С.І., Мікулінський В.І. , Лісов М.В. , Яковенко О.В.                                                                                                     Слово надається Мікулінському В.І.

22 уч.         У далині зловісно пульсує Чорнобиль.
                   І серце крає гостра печаль.
                   Поникли ліси і поля навколо.
                   І сум напинає темну вуаль.

 

23 учень    Ідемо по світу в незгасній тривозі,
                   Саркофаг уже котра вкриває зима,
                   Терни, яруги на нашій дорозі,
                   І шати повільно знімає пітьма.

 

24 учень    Навіщо спіткала тяжка зла доля
                   Наш споконвіку великий народ?!
                   Піднімаймося вперто, невпинно і з болем
                   Ще крок вперед, за кроком — ще крок.

 

25 учень    Проти «мирного» атома встанемо до бою
                   За знедолені ниви, убиті гаї,
                   Візьмемося за руки, сестри й братове,
                   Щоб Вкраїна жила на Землі.


 

 

 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728
Корисні сайти
Блоги вчителів

Пархомівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів